Є в календарі день захисту дітей. І, передовсім, йдеться про піклування. Турботу, яку можна і треба виявляти по-різному, аби дитина чула себе любленою і була в безпеці й, водночас, прививати відчуття компетентності і самостійності. Віри у свої сили, здатність давати ради з перешкодами.
Саме тому, важливо пам’ятати про потреби дитини. І не лише про очевидні – фізичні, такі як їжа, сон, одяг, спортивна активність чи вже звиклі – освіта та забезпечення здоров’я. А й емоційні потреби . Адже, в дитинстві закладається переконання про себе та світ навколо, про людей і межі, формується спосіб мислення і те, як ми оцінюємо свої можливості.
Нам, як дорослим, важливо подбати про те, щоб дитина знала, що її люблять такою, як вона є і приймають з її темпераментом, талантами і здібностями, темпом і баченням. Знати, що вона важлива, що вона в безпеці і що їй допоможуть, коли вона попросить.
Не менш важливе є також і відчуття компетентності, могти дізнаватися про світ, знати, що помилятися не страшно і їм все вдасться. Так важливо повторювати дитині «ти молодець», «тобі вдасться», «треба ще трішки зусиль і тобі неодмінно вийде». Для дітей цінно, коли ви з’їсте той перший пересмажений млинець чи як ви слухаєте новий складений віршик. Тут же ж треба пам’ятати, як важливо закінчувати розпочати і що часом буває складно і нудно (і вам також), але ви разом долаєте труднощі. Діти мають мріяти, планувати ким вони будуть коли виростуть і досліджувати все на світі А ще дитина повинна знати, що має право на свою думку, є гідною і важливою, може відстоювати себе і розвивати свою, унікальну ідентичність.
Тому вчити висловлювати свої почуття і потреби так важить. Вміти сказити, що я почуваю і що мені потрібно, дослухатися до себе і поділитися з тими, кому вони довіряють. Поділитися отриманим досвідом і знати, що їхні емоції мають право бути таки як вони є, а от не кожна поведінка є доброю.
Тож важливо подбати про межі, навчати самодисципліни та самоконтролю. Адже, дисципліна – це також вияв любові й турботи. І навчити дитину приймати розумні межі і дотримуватися встановлених правил, а також давати ради зі своїми імпульсами та розчарування у добрий спосіб – надзвичайно цінно. Адже, не поважаючи меж інших дитина ніколи не зможе відстоювати свої межі асертивно та взаємодіяти з іншими.
А най-найважливіше в цей час дитинства – це спонтанність і гра. Бути смішним і багато дуркувати. Вигадувати різні штуки. Перевтілюватися у пірата, принцесу, дослідника чи могутнього динозавра, а часом бувати кицею чи песиком. Мріяти багато і про різне. І змінювати плани.
І ще, нам самим часом не завадить побути дитячими і спонтанними, купити собі неочікувану нагороду, побігати босоніж по траві чи потанцювати під дощем. Відчуття радості і свободи – береже наша внутрішня дитина – спонтанна, щира, справжня, інколи трохи вередьоха, але така унікальна. Дбайте про неї.
