Перша базова емоційна потреба – це відчуття прийняття, любові та безпеки (фізичної та психологічної). Певність у тому, що мої потреби важливі і про мене подбають.
Це важливо з перших годин малюка, як тільки ви приклали його до грудей і він шукає у вас захисту і тепла. Це певність того, що дитину люблять просто, бо вона є. Не тому, що «така файна дитина», «схожа на маму\тата», «гарно танцює балет», «розумник і майстер спорту», а просто: «я тебе люблю, бо ти це ти» і «я тебе люблю, навіть коли ти вередуєш та сваришся», «я тебе люблю навіть коли серджусь і сварюсь я», «тобі НІЧОГО не треба робити, щоб я тебе любила\любив» і «ніщо у світі не примусить мене перестати тебе любити – ніщо і ніколи: жоден твір вибір, оцінки в школі, колір волосся чи смаки в музиці».
Дитині це важливо чути і відчувати. Бачити у вашій поведінці. А це означає, що ви не порівнюєте її з кимось і не корелюєте свою чи дитячу любов кількістю з'їдженої зупи чи якістю чистоти у хаті.
Важливо, щоб ваша дитина знала, що вартує любові, що вона цінна і гідна просто тому, що вона це вона. І допоможе приймати себе такою, як вона є, будувати добрі, близькі стосунки і не намагатиметься будь-яким чином «заробити» чиюсь любов.
Ще один важливий момент – любити свою дитину, ту яка є насправді, а не якийсь ідеальний образ у своїй голові. Враховувати її особливості, темп, емоційну та фізичну спроможність.
Це так само природно як тішитися тим, що у вас на черешні ростуть саме черешні , а не очікувати, що у якийсь один прекрасний рік, на ній виростуть груші (просто правильно поливати і білити вапном 3 рази на рік).
На черешні, завжди ростимуть саме черешні, а от від нас залежить стан дерева і рясність ягід, бо про черешеньку треба гарно дбати
Про це – у наших наступних постах, а поки – зберігайте спокій і любіть своїх дітей
